Підходячи до Хустського греко-католицького Свято-Вознесенського собору ми бачимо сквер, в центрі якого знаходиться погруддя закарпатського просвітителя Олександра Духновича.
Хто ж автор цього погруддя? Це питання довгий час не мало відповіді з багатьох причин. Одна з них, мабуть та, що після війни керівники міста хотіли знищити пам’ятник. І лише активність місцевої інтелігенції спинила їх. Пам’ятник вдалося зберегти, але книги з окружного архіву, яким сьогодні для ліквідації «білих плям нашої історії» не було би ціни, були спалені.
Під кінець 60–х років вже ніхто не мав уявлення про те, що скромна продавщиця, а потім бухгалтер одного з колишніх магазинів одягу і автор широко відомих в Словаччині й на Закарпатті пам’ятників Олександру Духновичу – одна і та ж людина.
Олена Степанівна Шиналі, за чоловіком Мондич, народилася в 1902 році в Трансільванії в сім’ї народного вчителя. Хустянин, краєзнавець Д.І. Лазар стверджує, що Олена Шиналі народилася в с. Нанково Хустського району. Художню освіту Олена здобула в Пражській художньо-промисловій школі та в Академії образотворчого мистецтва, де протягом трьох років вивчала скульптуру в майстерні одного з великих майстрів чеської та європейської пластики Яна Штурси.
Першою роботою Олени був пам’ятник Євгену Фенцику, який і сьогодні можна побачити в Ужгороді в сквері біля філармонії.
Вершиною творчості Олени Мондич став пам’ятник Олександру Духновичу в Пряшеві. Його урочисто відкрили влітку 1933 р. у центрі міста перед будинком семінарії. Це триметрова бронзова фігура видатного просвітителя у повний зріст. В одній руці – перо, а друга рука покоїться на плечі хлопчини з книжкою.
В процесі роботи над пам’ятником в 1930-1933 роках скульптор виконала кілька варіантів монумента та портретних погрудь О. Духновича, серед яких і погруддя, яке з часом було встановлене в Хусті на площі Богдана Хмельницького.
Фотогалерея:
