Карпатська Україна…Красне Поле…

Сімдесять чотири роки минуло з тих пам’ятних часів, коли українці Закарпаття вибороли автономні права, а відтак проголосили повну незалежність Карпато-Української держави. З трибуни першого в історії краю українського парламенту – Сойму, на увесь світ було переконливо заявлено, що на Закарпатті живуть українці, котрі прагнуть будувати власну державу, яка, згодом, за сприятливих умов стане складовою частиною Соборної України.
Проголошення незалежної Карпатської України у 1938-1939-х роках було другою спробою свободолюбивих жителів Срібної Землі в XX столітті жити повноцінним державним життям. Закарпатські українці, очолювані політичною елітою – Августином Волошином, братами Бращайками та Реваями, Августином Штефаном, Степаном Клочураком, Василем Гренджою-Донським активно включилися у державотворчі процеси на невеличкому клаптику української землі, викликавши своєю жертовною працею подив усього світу. Та не довго судилося існувати незалежній державі в Карпатах. 15 березня 1939-го року Карпатська Україна була окупована угорськими військами – дорогу яким до столиці незалежної держави – міста Хуст закрили своїми грудьми напівозброєні січовики, студенти та гімназисти. Сотні їх загинуло на Красному полі, а згодом тисячі були розстріляні та закатовані у тюрмах та концентраційних таборах. Їх смерть не була марною, а пам’ять про них у кожному новому поколінні.
З нагоди відзначення 74-ої річниці Карпатської України, на історичному місці – Красному полі, зібралися сотні хустян, гостей славного міста над Тисою, представників громадсько-політичних сил, діячів культури та науки, учнівська молодь та студентство, щоб віддати шану тим, хто проголошував та боронив самостійну державу у Карпатах.
До підніжжя меморіалу карпатським січовикам лягають вінки та квіти від перших керівників краю. Хвилина мовчання. Панахида за полеглими у боях на Красному Полі, яку відслужило духовенство краю.
-Карпатська Україна виникла у центрі Європи тоді, коли остання була поневолена фашизмом, виникла наперекір його волі, але проіснувала всього один день. На згортання і придушення демократичних процесів молодої держави були кинуті ворожі сили. Захисники Карпатської України піднялися на боротьбу з агресором, не чекаючи наказу свого уряду. У березневі дні 1939 року юнаки та дівчата краю та інших куточків України, слабо озброєні і недосвідчені у військовому мистецтві, не боячись загинути, пішли на ворога. Сили були не рівні – Карпатська Україна на Красному полі, поблизу Хуста, була потоплена в крові. Карпато-Українська держава упала, проте не впали її прапори і духовно вона перемогла. Слава її не вмре, і не лише сама слава: засвідчила вона свідоцтвом найбільшим свою органічну приналежність до України невмирущість самої української ідеї, – зазначив, звертаючись до присутніх на мітингу-реквіємі краян, перший заступник Хустського міського голови Михайло Рівіс.
На це поле, назване Красним, щороку березень повертає небагатьох вцілілих учасників кривавого бою, сучасників тих подій і нас теперішніх, примушуючи замислитись над справжніми цінностями. Усіх разом об’єднує пам’ять про той високий подвиг наших земляків.

Опубліковано: 16.03.2013 3792 Переглядів