29 вересня день пам’яті жертв Бабиного Яру

Щороку 29–30 вересня Україна та світ вшановує пам’ять жертв масових розстрілів, здійснених гітлерівцями у Бабиному Яру. Це одна з найтрагічніших подій Другої світової війни, яка стала історією не лише України, а й всього світу – масове вбивство німецькими окупантами мирного населення, військовополонених, ромів, євреїв 29-30 вересня 1941 року в урочищі Бабиного Яру під Києвом. Бабин Яр став місцем масових страт і поховань, величезною братською могилою, де згідно з офіційними даними, загинуло понад 100 тисяч осіб різних національностей. Серед них – євреї і роми, червоноармійці, комуністи, підпільники Організації українських націоналістів, «саботажники», порушники комендантської години та навіть пацієнти психіатричної лікарні імені Павлова. Масовий розстріл євреїв у Бабиному Яру став символом «Голокосту від куль» і нацистської політики масового знищення людей. Масові розстріли в Бабиному Яру розпочалися відразу після вступу нацистів та їхніх союзників до Києва у вересні 1941 року і відбувалися чи не щоденно до завершення окупації міста. Найтрагічнішими стали 29–30 вересня, коли вбили майже 34 тисячі євреїв – мешканців Києва. В німецьких донесеннях цю операцію назвали «гросакцією» («велика акція», від нім. Großaktion). Формальним приводом до неї стала радянська диверсія зі знищення Хрещатика 24 вересня.

Нацистська операція в Бабиному Яру 29–30 вересня стала однією з наймасштабніших каральних акцій Другої світової війни. Більшість населених пунктів України мають свої більші чи менші «бабині яри» – місця нацистських розстрілів євреїв та інших жертв.

Голокост – важка незагоєна рана в історії України в Другій світовій війні. Жертвами злочину стали близько півтора мільйона українських євреїв. Нацисти знищили їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту. Пам’ять про трагедію Бабиного Яру попри всі обставини завжди залишалася живою. Перші художні твори на цю тему з’явилися вже в 1941–1943 роках. По війні радянський режим замовчував або спотворював пам’ять про жертв, намагався зруйнувати сам яр та навколишні кладовища. Проте це йому не вдалося. Бабин Яр залишався застереженням про небезпеку від ненависті, расизму, міжнаціональної ворожнечі, переслідування та знищення людей за етнічною, політичною, релігійною або іншими ознаками. Після відкриття й осмислення жахів Голокосту світова спільнота пристала на позицію «ніколи знову», проте геноциди продовжують ставатися.

Сьогодні в Україні – війна. Рашисти навіть риторику запозичують в нацистів, заявляючи про «розв’язання українського питання», подібно до гітлерівського «розв’язання єврейського питання». Російський т. зв. «антифашизм» став головною загрозою для євреїв в сучасній Україні та сприяв нарузі над пам’яттю про Голокост: російські війська обстрілюють єврейські цвинтарі, синагоги, навіть Бабин Яр. Жорстокі масові вбивства рашистами чоловіків, жінок, дітей, літніх людей, тварин, тортури – фізичні та моральні, зґвалтування, навіть іноді намагання спалити тіла, щоб приховати вчинені злочини, як свого часу, відчуваючи наближення поразки, робили нацисти. Відомості зі звільнених Бучі, Ізюма, Маріуполя та інших українських міст і сіл жахають цивілізований світ. Мир, безпека й рівновага у Європі та світі можливі тільки після того, як Україна переможе у війні, а всіх злочинців будуть належно покарано.

Український інститут національної пам’яті розробив тематичні інформаційні матеріали до Дня пам’яті трагедії Бабиного Яру за посиланнями:

https://rada.info/upload/users_files/04361605/fef43c9133c069963ffff056d5188d5f.pdf

https://rada.info/upload/users_files/04361605/1f1d622a78fa32f2f8b161c7786f6c5a.pdf

Управління культури, молоді і спорту

Хустської міської ради