Сплата земельного податку єдинником – власником нежитлового
приміщення у багатоквартирному будинку.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним, а справляння плати за землю – Податковим кодексами. Використання землі в Україні є платним (ст. 206 Земельного кодексу).
Плата за землю – обов´язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).
Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об´єктами оподаткування земельним податком – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (статті 269, 270 Податкового кодексу)
Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу).
Відповідно до ст. 81 Земельного кодексу громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, придбання за договором купівлі – продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно – правовими угодами.
Крім того, ст. 120 Земельного кодексу визначено, що у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об´єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, або зміни її цільового призначення.
Платники єдиного податку звільняються від обов´язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно ( в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (пп. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу).
Звертаємо увагу на те, що не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої групи фізичні особи – підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 га, жилі приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 м2, нежилі приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 м2 (пп. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу).
Отже, фізична особа, яка здійснює господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування як фізична особа – підприємець, звільняється від обов´язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку за наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
За матеріалами Хустської ОДПІ
Опубліковано: 04.09.2017 4487 Переглядів