Народився Теодор Павлович Ромжа 11 квітня 1911 року у Великому Бичкові Рахівського району в сім’ї залізничника. У 1930 році закінчив гімназію в Хусті, а у 1936 році – теологічну студію у Римі. Повернувшись на батьківщину, служив священиком у селі Березові Хустського району. Через два роки став професором і спіритуалом (духовним керівником) Ужгородської духовної академії.
У 1944 році в Ужгородському Кафедральному соборі Теодор Ромжа був висвячений на єпископа греко-католицької Мукачівської єпархії. Саме в цей час розпочинається гоніння на греко-католиків, які не мають наміру зрікатися своєї віри. Владика неодноразово заявляв «безпеці», що він, як єпископ, політикою не займається, а тому не підтримує Маніфесту про перехід у православ’я. Фактично цим самим він і підписав собі смертний вирок. Органи держбезпеки намагались схилити єпископа Ромжу до співпраці з владою, а потім до підпорядкування Мукачівської греко-католицької єпархії Московському патріархату…
Не маючи проти єпископа компрометуючих матеріалів, було вирішено його усунути. За санкцією члена політбюро ЦК ВКП (б) і першого секретаря ЦК КП(б)У Хрущова було організовано підступне вбивство єпископа Ромжі. Виконання цього злочину було доручено керівнику спецслужби «ДР» (диверсія і терор) міністерства держбезпеки СРСР Павлу Судоплатову.
У неділю 25 жовтня 1947 року владика вирушає у село Лавки на Мукачівщині, де проводить освячення церкви й відправляє архієрейську Літургію. Наступного дня Теодор Ромжа вирушає у свою останню подорож. Шлях його пролягав з Лавок до Лохова, а звідти в Іванівці на центральну автодорогу Мукачево – Ужгород. Два семінаристи, які супроводжували єпископа, помітили, що їх стрімко наздоганяє «Студебекер». На великій швидкості грузовик наїхав на екіпаж. Унаслідок наїзду семінаристів відкинуло на десяток метрів, кучер упав між скалічених коней, а владика із священиком Бачинським опинилися на дорозі між рештками розбитої карети. Слідом їхав «Бобик» з людьми, які пильно спостерігали за аварією.
Нападники, а їх було двоє, накинулися із залізними палицями на поранених. Свій злочинний намір вони не змогли завершити, бо, на щастя, з Іванівців їхала поштова машина, люди з якої позабирали скалічених і доставили у Мукачівську лікарню. Потерпілим негайно була надана висококваліфікована медична допомога хірургів, яких очолював видатний закарпатський хірург професор О. Фединець. І хоча поранення у владики були важкими, однак стан його стабілізувався. А коли загроза життю владики минула, «безпека» знайшла медсестру Одарку, котра й увела владиці смертельну дозу отрути. Так завершив свій земний шлях останній греко-католицький єпископ. Через 54 роки 27 червня 2001 року Папа Римський, Святійший Отець Іоан Павло ІІ проголосив Теодора Ромжу блаженним.
Так трагічно закінчилося життя вірного прихильника греко-католицької церкви на Закарпатті, останнього його захисника Теодора Ромжі.