Петрашко Марія Василівна (1915 – 2011 рр.)

Марія Василівна Морозова – Петрашко народилася 13 листопада 1915 року в м. Літин Подільської губернії (Вінницької області) в сім’ї мера міста Літин Олександра Мастицького. Дитинство припало на важкі роки першої світової війни та більшовицької революції.

Загроза для власного життя та життя маленької дочки Марії змусили Ольгу Олександрівну разом з частинами петлюрівської армії емігрувати в 1919 році в Чехословаччину. Еміграція розпочалася в м. Йозефові, в таборі для політемігрантів. Саме з цього часу і розпочалося акторська кар’єра Марії Василівни.

Тут Марійка познайомилася з Миколою Аркасом, корифеєм українського театру, який у військовому таборі вів аматорський театральний гурток.

У 1920 році Ольга Олександрівна разом з донькою переїжджає в Ужгород, де працює в «Руському театрі» товариства «Просвіта» в якості концертмейстера.

В 1922 році Марія Василівна розпочинає своє навчання в початковій базовій школі. Паралельно з навчанням вона активно відвідує репетиції вистав театру. Зрештою директор і режисер цього театру Микола Садовський залучив Марійку до участі в масовках і доручив маленьку роль Матюші у виставі Карпенка-Карого «Мартин Боруля».

Продовжила своє навчання Марійка в Ужгородській державній гімназії, де була активною учасницею театральних дійств, закінчила гімназійну балетну студію, активно займалася громадською діяльністю, стає учасницею молодіжної організації «Пласт».

У 1930 році продовжує своє навчання в Українській гімназії в Празі, яку закінчила в 1934 році.

Свою педагогічну діяльність Марія Василівна розпочала у Великому Бичкові. Просвітницька робота тут здійснювалася під патронатом товариства «Просвіта», в якому в той час був і Августин Шерегій. Робота була серйозною, бо силами учасників «Просвіти» було здійснено постановку опери М. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм», де Марія Василівна відповідала за хореографічні постановки. Звідти пішли витоки українського театру «Нова сцена».

В «Новій сцені» Марія Василівна зіграла більше 20-ти ролей, здійснювала постановку танців і була активним помічником режисерів «Нової сцени».

До початку Другої світової війни Марія Василівна активно працювала в театрі та займалася педагогічною діяльністю.

Трагічні події 1939 року припинили діяльність театру «Нова сцена» і для всіх учасників настали часи хортиської окупації. Марія Василівна втратила роботу, бо угорський уряд визнав недійсним атестат Української гімназії в Празі.

В жовтні 1944 року сім’я переїхала в Хуст. Саме з цього року починається робота Марії Василівни в Хустській реальній гімназії вчителем музики. В 1945році вона організувала з гімназистами театралізовану виставу пам’яті Т.Г. Шевченка, з якою успішно виступили в м. Ужгороді. Закінчилася вистава виконанням «Заповіту». Зала слухала їхній виступ стоячи.

Доля склалася так, що Марії Василівні протягом трудового шляху довелося працювати в багатьох місцях. З 1945 року, після закриття гімназії, працює в Районному будинку піонерів. У 1947 році організувала самодіяльність в Хустській артілі «Воля» (Хустський лісокомбінат). Під її керівництвом хор та танцювальний гурток отримали чимало нагород на оглядах та конкурсах художньої самодіяльності.

З 1956 року Марія Василівна працює в середній школі № 3 вчителем музики. Створила учнівські гуртки художньої самодіяльності. Про високий рівень учасників свідчила постановка силами учнів школи двох дитячих опер «Коза дереза» М. Лисенка і «Вовк та семеро козенят» О. Прокоф’єва.

З 1970 року Марія Петрашко працює в Хустському народному театрі під керівництвом Всеволода Майданного, де зіграла свої кращі ролі серед яких «Пам’ять серця» та «В степах України» О. Корнійчука, «Пора жовтого листя» М. Зарудного, «За двома зайцями» М. Старицького, «Карпатський чардаш» В. Андрійцьо. Остання роль Марії Василівни – роль баби в п’єсі «Бородате непорозуміння», запам’яталась сучасним глядачам високою майстерністю і глибиною проникнення в роль.

За заслуги перед українським народом Марія Василівна Петрашко

15 березня 2009 року була нагороджена Президентом України Віктором Ющенко орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня.

Померла Марія Василівна Петрашко 11 березня 2011 року. Похована на Хустському кладовищі.

 


Коментування вимкнуте.