Костел Святої Єлизавети (1380 року)

м. Хуст, вул. Карпатської Січі, 46


Хустський замок давно зруйнований, а Єлизаветинський костел ХІІІ століття в готичному стилі милує око і до сьогодні. Храм побудований з каменю. Нагадує він нам фортецю: вузькі вікна-бійниці, могутні кам’яні мури навколо храму з двома брамами. Крізь віконні отвори добре видно товщину мурів. Стоїть храм на невеликому підвищенні, повністю домінуючи над одноповерховими будівлями, котрі тут були ще в середині ХХ століття. Народні перекази кажуть про те, що за стінами костелу місцеве населення ховалося ще в часи монголо-татарської навали 1241 – 1242 років. Можливо так воно і було. Рятувалися в цьому храмі і мешканці міста під час весняно-осінніх повеней.

І дійсно, костел відноситься до укріплених типів храмів. Навколо костелу оборонна стіна з двома воротами, які оформлені напівкруглою профільною аркою. У плані храм прямокутний, з п’ятигранною абсидою, яку підтримують могутні контрфорси. З боку західного фасаду знаходиться вежа – дзвіниця. В храмі збереглися готичні стрілчаті вікна, правда невисокі, тому й нагадують собою вікна – бійниці. В інтер’єрі храму добре видно стрілчату арку.

Неф церкви перекритий хрестовидними склепіннями, ребра чітко профільовані і переходять в капітелі пілястри (тобто прямокутні у плані вертикальні виступи стін завершуються декоративними розширеними оздобами).

Значна внутрішня перебудова церкви проведена протягом 1784 – 1783 років. Саме тоді зроблено різану кам’яну підлогу, місця для сидіння, розташований на північній частині верхній ярус і корону собору.

Нещодавно під час реставрації костелу Святої Єлизавети зняли внутрішню побілку і відкрили давні готичні фрески із зображенням святих Іштвана, Ласла і герцога Імре, що раніше прикрашали стіни храму.

На лоджії храму стоїть давній орган.

До ХV ст. костел був католицьким. У 1523-1524 роках став протестантським завдяки Густі Ловашу Томашу, реформатору, провіднику, який народився в Хусті й прийняв кальвіністське вчення.

З першої половини 1600 року на чолі протестантської громади стає сім’я Бетлен. Граф Бетлен Іштван на гроші свого брата – князя реконструює церкву. У 1699 році побудували 4 вежі на даху, які стали взірцем сьогоднішніх веж, реставрованих у 2001 році.

Реформаторська церква – це свого роду своєрідний архів та невеликий музей раритетів. Тут зберігається цілий ряд речей, які служать храму вже не одне століття. Це і унікальні чаші, дарохранителька, службовий реманент проповідника, старенька кафедра, дубові лави, орган тощо. Тут зберігаються і власноручно написані грамоти князями та полководцями Трансільванії, зокрема і грамота трансільванського князя Дьердя Ракоці, написана в 6 грудня 1644 року в Онодському замку.

Під підлогою поховані мощі таких відомих людей, як: Довгої Дьердь – кріпосного (замкового) капітана, який помер у 1708 р., Петрівці Кото Симонія (1662 – 1708 р.) і її чоловіка герцога Пекрі Лавринца, куруц генерала, який помер 1709 році. Їхні імена, за ініціативою Угорського інституту історії, 18 червня 2006 року увіковічили на мармурових плитах.

Досить старими є і дзвони церкви. Найбільший – з 1683 року, найменший – з 1587 року.

Сьогодні громада протестантської церкви нараховує близько 200 вірян.

Костел можна відвідати у вихідні дні та в дні релігійних свят.


 

Фотогалерея:



Коментування вимкнуте.