Тра 29

У неділю в читальній залі Хустської центральної міської бібліотеки хустяни зустрілися з лауреатом Шевченківської премії 2012 року, поетом Петром Мідянкою. Петро Миколайович – це не просто людина, це – ЯВИЩЕ! Він згадував часи навчання в Хустській гімназії, згадував свою вчительку – Тамару Павлівну Штефуцу і читав свої поезії.
Для присутніх також звучали твори А.Вівальді, Т.Альбіноні, А.Дворжака, Є.Доги у виконанні струнного квартету «Віола» викладачів Школи мистецтв.

Вільне спілкування з генієм за чашкою запашної кави та фотосесія назавжди залишаться у пам’яті тих, хто знайшов час для особистого знайомства з Шевченківським лауреатом, у серці якого є велика любов до нашого Хуста.

«Віднайдений фотознімок»

І пух летів із фетрових цехів…

У цих хустян зелені капелюхи.

Руїн замкових конвульсивні рухи

У сірій мряці мурів і років.

Текли руїни. Патьока брудна

По молодому розпливалась лісу:

Там прах лежав старого бургомістра,

Панянка з Пейчу нудилась одна…

Бо давнє кладовище ліс сповив

І по галявині пихатився відкасник…

До того лісу йшов десятикласник,

Він, як дивак, по чагарях ходив.

І вилізав аж на саміський мур,

На гострякові вигнався підустом,

І над маленьким цеглянистим Хустом

Декламував дотепний каламбур…

І під ногами – інтернат! Ліцей?!!

На цих руїнах замку! Це неділя!

Та «електричка» з Батєва летіла –

Везла до міста з дальніх сіл дітей.

Тієї миті – сплигнув з гостряка

І … лісом! Навпростець! Не серпантином.

Мимо халуп циганських і хатинок

Пливла маленька річечка. Ріка

Пливла поволі, стишено, сумна,

Немов чужа, приблудла тарантела.

Розалія, Тамара, Елла, Бела!

Які у цьому місті імена!

Пленер чудний. І музика чудна,

Та музика на нотному папері…

І в окулярах Отто. І Тиберій

Щось по-угорськи мимрив із вікна.

Була це школа! Був у нього дім,

Була і лазня, пральня і цирульня,

Тай він не був, як нині, безпритульний…

Він побував на замчищу старім.

Розгріб зненацька купочки золи

Носком начищеним старого черевика…

Коротка юність, та і невелика,

Але й отроцтво гідне похвали.

Його б навіки оповив в атлас,

Читав би переїв, мудрого Хайяма.

Але чомусь в його Зеленій Ямі

Так часто сниться той далекий клас…

І пух летів із фетрових цехів,

У тих хустян гонорні капелюхи…

Либонь, до хлопця приблукали духи

Далеких мурів, молодих років.

 

«Мараморошський розлом», «Ільмовий листочок», «Луйтра в небо», «Сорок сонетів і гербарій» та «Вірші з поду»  – читайте і відкривайте для себе Петра Мідянку, закарпатського поета, члена Національної спілки письменників України, лауреата ряду літературних премій: «Благовіст» (1995), «Бу – ба – бу» (1995), премії ім. Ф. Потушняка (1999), лауреата Всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 98» у номінації «Українська мова та література», лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка – найвищої творчої відзнаки в Україні, нашого земляка, який проживає і учителює в с. Широкий Луг Тячівського району Закарпатської області.

Начальник управління культури, молоді і спорту

 Хустської міської ради

Володимир Власюк

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями!

Написати відповідь

Подтвердите, что Вы не бот — выберите самый большой кружок: